Городоччина запрошує до співпраці
Городоцький район є одним із 20 районів Львівської області та розташований у центральній частині Львівщини близько до обласного центру. В адміністративному поділі до Городоцького району віднесено 80 населених пунктів, об’єднаних у 32 місцеві ради, з яких 2 міських, 29 – сільських та 1 – селища міського типу.Городоцький район знаходиться у центральній (західній) частині Львівської області у басейнах річок Дністра та Сяну. Межує на півночі з Яворівським, півдні – Дрогобицьким, сході – Пустомитівським і Миколаївським, на заході – з Самбірським і Мостиським районами області. Територія району перетинається мережею шляхів сполученням:
- залізницею Львів – західний кордон України – Перемишль;
- залізницею Львів – Самбір –Турка;
- міжнародною автомагістраллю(E-40, M-11) Львів – західний кордон України – Перемишль (Республіка Польща);
- міжрегіональною транспортною магістраллю (Т – 1403) Львів – Турка – Закарпаття;
- дорогами місцевого значення, ґрунтовими, польовими та іншими.
Городоцький район та його адміністративний центр – місто Городок - мають зручне географічне розташування, добре транспортне сполучення як із осередками регіону, так і з обласним центром м. Львовом, а також і з західним кордоном України.
Офіційно Городоцький район утворений 4 грудня 1939 року. Територія району становить 726 км. кв., населення налічує 69908 тис. осіб, у т.ч. міське – 24125 тис. осіб, сільське - 24125 тис. осіб.
Районний центр – м. Городок - знаходиться у північній частині району на річці Верещиця (басейн Дністра). Відстань від центру Городка до Львова - 30 км за середньої для райцентрів області 68,5 км. Городоцький район, поряд із Пустомитівським і Миколаївським, відноситься до центральних районів Львівщини.
Вперше місто згадується у Галицько-Волинському літописі 1213 р. Пов’язана ця згадка із боротьбою руських князів Данила Галицького та Мстислава Удатного за землі Галицько-Волинського князівства, на які претендували польський король Лесько й угорський королевич Коломан. Герб міста Городок - на синьому полі срібна міська брама з трьома вежами, у воротах вежі - соляні топки та дата заснування міста. У той час річка Верещиця була судноплавною, що забезпечувало ведення торгівлі не лише сухопутними, але й водними шляхами. Одним із найважливіших товарів була сіль, тож із часом місто отримало відповідну назву – «Городок Солоний» (або «Соляний Городок»).
Пізніше (за польського панування) місто отримало інший прикметник – «Грудек (Городок) Ягеллонський» – названий у 1906 р. на честь великого князя литовського та короля Польщі Владислава ІІ Ягайла, який свого часу часто відвідував містечко та помер тут у 1434 р. Існує легенда, що у стіні францисканського монастиря за заповітом короля Владислава Ягайла було захоронене його серце.
Саме завдяки Ягайлу Городок отримав магдебурзьке право у 1389 р., почав розростатися, постали передмістя – Львівське і Черлянське. Основою тогочасної торгівлі стали вироби міських ремісників, об'єднаних у 12 цехів: олійників, ковалів, шевців, рибалок, ткачів, кравців, бондарів, токарів та інших, які успішно конкурували на ринку із виробами львівських цехів. У численних навколишніх ставках розводили рибу, яка мала вагоме місце в експорті міста.
До нашого часу збереглося декілька пам’яток, які розповідають про минуле Городка:
- Залишки оборонних валів та земляних укріплень, на яких стояв Городоцький замок, зруйнований у 1611р. татарами;
- Парафіяльний костел Воздвиження Чесного Хреста (1372 р., XV-XVIII ст.);
- Церква Благовiщення Пресвятої Богородиці (1547 р., 1633 р. перебудована з дерев’яної у муровану) з дзвіницею (поч. ХХ ст.);
- Одна з найстаріших церков Галичини – Церква Івана Хрестителя на Черлянському передмісті (1403 р.), дерев’яна;
- Францисканський монастир з костелом і келіями (1419 р.);
- Міська Ратуша (1832 р.);
- Водяний млин (ХVІ ст.).
Серед пам'яток архітектури Городоцького району варто згадати:
- Маєток Олександра Фредро – відомого польського письменника, комедіографа (1835 р.) у с.Вишня;
- Церква Св.Кузьми та Дем'яна з дзвiницею (1805 р.), с.Вишня;
- Церква Преображення Господнього з дзвіницею (1776 р.), дерев’яна, с.Грімно;
- Церква Введення в храм Пресвятої Богородицi (1693 р.) з дзвіницею (ХІХ ст.), с.Заверещиця;
- Церква Св.Миколи з дзвіницею (1810 р.), с.Завидовичі;
- Церква Успiння Богородицi (1603 р.) з дзвіницею (1673 р.), дерев’яна, с.Клiцько;
- Міська ратуша (1920 р.), м. Комарно;
- Церква Св.Михаїла з дзвіницею (1764 р.), дерев’яна; м. Комарно;
- Костел Рiздва Богородицi (1657 р.) з дзвіницею (XVIII ст.); м. Комарно;
- Меморiальна каплиця (1663 р.), дерев’яна; м. Комарно, дорога на с. Клiцко;
- Руїни маєтку Кароліни Лянцкоронської, м. Комарно (в парку);
- Палац, смт. Великий Любінь;
- Костел Св.Дороти (1600 р.), тепер Покровська церква, с. Тулиголове;
- Палац з парком (кін. ХІХ ст.), с. Тулиголови.
Економічний потенціал
У структурі промислового виробництва району найбільшу питому вагу мають харчова та хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів. До найбільш успішних промислових підприємств району можна віднести:
ТОВ „Яблуневий Дар” (виробництво яблучного концентрату, сиропів на фруктовій основі);
ТОВ „Танк Транс” (міжнародні перевезення);
ТОВ „Озон” (виробництво будівельних виробів з бетону, будівельних машин і обладнання, бруківки дорожньої та тротуарної);
ПП „Інсталпласт ХВ” (виробництво та монтаж труб різного діаметру із поліпропілену, полівінілхлориду та поліетилену для водопостачання, водовідведення та газопостачання);
ТОВ „Ельпласт” (виробництво напірних поліетиленових труб та фасонних частин для будівництва та ремонту інженерних мереж систем газо-водопостачання; безнапірних двохстінних гофрованих труб із поліпропілену для мереж каналізації, дренажу і захисту кабелів зв’язку);
ТОВ „Керамбуд” (виробництво пустотілої керамічної цегли та пустотілих керамічних блоків);
Великолюбінський державний спиртзавод (виробництво етилового спирту із зброджувальних продуктів);
ТОВ „Абсолютний стандарт” (виробництво горілки та лікеро-горілчаних напоїв);
ВАТ „Комарнівський сирзавод” (виробництво твердих сирів);
ТОВ „Хінкелькогут” (виробництво високоякісної натуральної ковбасної оболонки);
ВАТ „Городоцька швейна фабрика” (пошиття суконь, блузок, спідниць, штанів, спецодягу, верхнього одягу);
ТОВ „Аверс” (виготовлення метало-пластикових конструкцій);
ТОВ „Юком” (виробництво металочерепиці, метало-пластикової покрівлі та аксесуарів до них);
ДП „Квімекс” (пошиття побутових матраців);
ТОВ „Писанка” (художня металообробка та виробництво кованих виробів);
ТОВ „Кооперація якості” (виробництво ялинкових прикрас);
ТОВ „Фабрика іграшок” (виробництво ялинкових прикрас);
ТОВ „Дорожні знаки” (виробництво дорожніх знаків);
КВТП „Хлібодар” (виробництво хлібобулочних та кондидерських виробів);
ТОВ „Декор-сервіс” (обробка деревини);
ВАТ „Городоцький механічний завод” (виробництво техніки для ремонту та утримання доріг, виробів для хлібопекарської промисловості; складська техніка, системи наземного обслуговування літаків, металоконструкції та ін.)
Оздоровлення та відпочинок
На території Городоцького району у селищі міського типу Любінь Великий знаходиться один з найстаріших курортів Європи. Його лікувальні сірководневі джерела описані особистим лікарем польського короля Стефана Баторія, краківським вченим Войцехом Очком у 1578р. в роботі “Cieplice”., Як стаціонарний санаторій функціонує з 1778р.
Санаторій “Любінь Великий ” обладнав і зареєстрував у 1778р. австрійський підприємець і аристократ граф Яблонський. На цей час територія селища і курорту була його власністю.
В 1786 р. Професор Куропатніцький (Kuropatnicki) в журналі „Geografiya” називає великолюбінські води найкращими в Європі.
З 1854 р. до 1939 р. – це курорт Європейського рівня і комфорту з 50 га. лісопарку, басейном, бальнеологічним відділом, фізіотерапією на березі річки Верещиці, рибними стави площею 600 га., автомобільним та залізничним сполученням, банком, поштою, ресторанами, барами та кафе. В цей час санаторій належить австрійському аристократу барону Бруніцькому.
В період після Другої світової війни санаторне лікування швидко розвивалось і на 1988р. було 575 стаціонарних ліжок і курсовий відділ.
В наш час санаторій вміщує 300 ліжкомісць, протягом року оздоровлюється в середньому 3,0 - 3,3 тис. чоловік. Крім цього на території ДП „Санаторій „Любінь Великий” планується до 2012 року реконструкція спортивно-оздоровчого басейну, модернізація існуючих корпусів та збільшення ліжкомісць на 300 одиниць. Представляє даний проект, вартістю $4,0млн., ЗАТ „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”. Важливими умовами для реалізації такого проекту є наявність водних ресурсів (р.Верещиця), виділена територія з ванною басейну, наявність необхідних комунікацій (електроенергія, газ, каналізація, дороги під’їзду, наявність постійного контингенту клієнтів від санаторію). Середньоспискова чисельність працюючих 246 чоловік.
Територія санаторно куротної зони у смт.Великий Любінь включена до Генерального плану розміщення об’єктів обслуговування гостей та учасників чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Згідно цього плану на території селища передбачається будівництво реабілітаційного комплексу на 300 осіб та готельного по 150 номерів трьохзіркового класу, а також спортивно-тренувальної бази футбольного клубу. На час проведення чемпіонату названі об’єкти використовуватимуться для обслуговування гостей та учасників заходу.
Спорудження реабілітаційного комплексу відбувається на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №716 від 12 травня 2007 року. Даний комплекс включає бальнеологічне відділення, яке на договірних умовах може використовуватися власником готельного комплексу у лікувально-оздоровчому процесі до та після чемпіонату Європи з футболу. Згідно попередніх розрахунків для будівництва цього комплексу необхідно залучити інвестиції в розмірі $21,0 млн.
Під будівництво готелів виділено земельні ділянки площею по 0,7 га в зоні, що безпосередньо прилягає до реабілітаційного комплексу та межує із зеленою зоною місцевого парку. Реалізація даного проекту передбачає залучення інвестицій в розмірі $48,0 млн. Земельні ділянки, що пропонуються для розміщення готелів, забезпечені центральною каналізацією, побутовим газом, електричною енергією, Будівництво реабілітаційного комплексу та спортивно-тренувальної бази футбольного клубу Прем’єр ліги, в тому числі п’ятизіркового готелю згідно попередніх розрахунків потребує залучення коштів у розмірі $60,0 млн. Станом на сьогоднішній день земельна ділянка площею 6,0 га готується для продажу з аукціону.
Подібні курорти в Україні:
Черче – Івано-Франківська обл.;
Немирів – Львівська обл.;
Шкло – Львівська обл.;
Синяк - Закарпатська обл..
За межами України:
Сочі (Мацеста) - Російська Федерація;
Карлові Вари – Чехія;
Баден-Баден – Німеччина.
Достатня кількість озер, ставків, лісів сприяє риболовлі та мисливству, активному відпочинку. Завдяки цьому на Городоччині ефективно функціонують бази відпочинку „Чарівна долина”, „Сокіл”, „Сонячна галявина”, що в селі Родатичі біля Городка. У наявності є спальні корпуси, спортивні та ігрові майданчики, озера, медичний пункт та прилягаючий ландшафт лісового масиву Яворівського лісництва площею 1237 га.
Освіта, культура і спорт
В районі достатньо розвинена мережа закладів освіти. У Вишнянському коледжі Львівського державного аграрного Університету навчається 889 студентів. Серед них 657 на стаціонарному та 232 — на заочному відділеннях. Щороку на чотирьох відділеннях (бухгалтерському, природничому, юридичному, заочному) здійснюється підготовка фахівців з спеціальностей бухгалтерський облік, організація виробництва, агрономія, ветеринарна медицина, правознавство.
В районі налічується:
- 54 заклади шкільної освіти, в яких навчається 8423 учні;
- 15 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується 976 дітей;
- 3 позашкільні навчальні заклади, в яких функціонує 68 гуртків, які відвідує 931 дитина.
Мережа установ культури Городоцького району складається з 54 народних домів, бібліотек, в тому числі 48 сільських, 3 дитячих музичних школи. Городоччина славиться 15 творчими колективами, які мають звання „Народних”.
Мережа діючих бібліотек обслуговує 33,6 тис. жителів району, що складає 47% від загальної кількості населення району.
Значним внеском у сфері культури було відкриття у 2008 році двох музеїв: Городоцького районного історико-краєзнавчого та районного меморіального музею підпільного штабу УПА генерала Р.Шухевича у с.Грімно.
На території району функціонують три музичні школи у яких навчається 596 дітей.
До послуг дітей та юнацтва в районі функціонує дві дитячо-юнацькі спортивні школи та дитячий шаховий клуб “Є2-Є4”. Спортом №1 в районі є футбол. Городоччина має славні футбольні традиції. В змаганнях приймають участь 24 сільські футбольні команди району, які виступають дорослим та юнацьким складами.