Городоччина запрошує до співпраці

Городоцький район є одним із 20 районів Львівської області та розташований у центральній частині Львівщини близько до обласного центру. В адміністративному поділі до Городоцького району віднесено 80 населених пунктів, об’єднаних у 32 місцеві ради, з яких 2 міських, 29 – сільських та 1 – селища міського типу.Городоцький район знаходиться у центральній (західній) частині Львівської області у басейнах річок Дністра та Сяну. Межує на півночі з Яворівським, півдні – Дрогобицьким, сході – Пустомитівським і Миколаївським, на заході – з Самбірським і Мостиським районами області. Територія району перетинається мережею шляхів сполученням:

  • залізницею Львів – західний кордон України – Перемишль;
  • залізницею Львів – Самбір –Турка;
  • міжнародною автомагістраллю(E-40, M-11) Львів – західний кордон України – Перемишль (Республіка Польща);
  • міжрегіональною транспортною магістраллю (Т – 1403) Львів – Турка – Закарпаття;
  • дорогами місцевого значення, ґрунтовими, польовими та іншими.                           

Городоцький район та його адміністративний центр – місто Городок - мають зручне географічне розташування, добре транспортне сполучення як із осередками регіону, так і з обласним центром м. Львовом, а  також і з західним кордоном України.

Офіційно Городоцький район утворений  4 грудня 1939 року.  Територія району становить 726 км. кв.,  населення   налічує 69908 тис. осіб, у т.ч. міське – 24125 тис. осіб, сільське -  24125 тис. осіб.

Районний центр – м. Городок - знаходиться у північній частині району на річці Верещиця (басейн Дністра). Відстань від центру Городка до Львова - 30 км за середньої для райцентрів області 68,5 км. Городоцький район, поряд із Пустомитівським і Миколаївським, відноситься до центральних районів Львівщини.

 Вперше місто згадується у Галицько-Волинському літописі 1213 р. Пов’язана ця згадка із боротьбою руських князів Данила Галицького та Мстислава Удатного за землі Галицько-Волинського князівства, на які претендували польський король Лесько й угорський королевич Коломан. Герб міста Городок - на синьому полі срібна міська брама з трьома вежами, у воротах вежі - соляні топки та дата заснування міста. У той час річка Верещиця була судноплавною, що забезпечувало ведення торгівлі не лише сухопутними, але й водними шляхами. Одним із найважливіших товарів була сіль, тож із часом місто отримало відповідну назву – «Городок Солоний» (або «Соляний Городок»).

Пізніше (за польського панування) місто отримало інший прикметник – «Грудек (Городок) Ягеллонський» – названий у 1906 р. на честь великого князя литовського та короля Польщі Владислава ІІ Ягайла, який свого часу часто відвідував містечко та помер тут у 1434 р. Існує легенда, що у стіні францисканського монастиря за заповітом короля Владислава Ягайла було захоронене його серце.

Саме завдяки Ягайлу Городок отримав магдебурзьке право у 1389 р., почав розростатися, постали передмістя – Львівське і Черлянське. Основою тогочасної торгівлі стали вироби міських ремісників, об'єднаних у 12 цехів: олійників, ковалів, шевців, рибалок, ткачів, кравців, бондарів, токарів та інших, які успішно конкурували на ринку із виробами львівських цехів. У численних навколишніх ставках розводили рибу, яка мала вагоме місце в експорті міста.

До нашого часу збереглося декілька пам’яток, які розповідають про  минуле Городка:

  • Залишки оборонних валів та земляних укріплень, на яких стояв Городоцький замок, зруйнований у 1611р. татарами;
  • Парафіяльний костел Воздвиження Чесного Хреста (1372 р., XV-XVIII ст.);
  • Церква Благовiщення Пресвятої Богородиці (1547 р., 1633 р. перебудована з дерев’яної у муровану) з дзвіницею (поч. ХХ ст.);
  • Одна з найстаріших церков Галичини – Церква Івана Хрестителя на Черлянському передмісті (1403 р.), дерев’яна;
  • Францисканський монастир з костелом і келіями (1419 р.);
  • Міська Ратуша (1832 р.);
  • Водяний млин (ХVІ ст.).

 Серед пам'яток архітектури Городоцького району варто згадати:

  •  Маєток Олександра Фредро – відомого польського письменника, комедіографа (1835 р.) у с.Вишня;
  • Церква Св.Кузьми та Дем'яна з дзвiницею (1805 р.), с.Вишня;
  • Церква Преображення Господнього з дзвіницею (1776 р.), дерев’яна, с.Грімно;
  • Церква Введення в храм Пресвятої Богородицi (1693 р.) з дзвіницею (ХІХ ст.), с.Заверещиця;
  • Церква Св.Миколи з дзвіницею (1810 р.), с.Завидовичі;
  • Церква Успiння Богородицi (1603 р.) з дзвіницею (1673 р.), дерев’яна, с.Клiцько;
  • Міська ратуша (1920 р.), м. Комарно;
  • Церква Св.Михаїла з дзвіницею (1764 р.), дерев’яна; м. Комарно;
  • Костел Рiздва Богородицi (1657 р.) з дзвіницею (XVIII ст.); м. Комарно;
  • Меморiальна каплиця (1663 р.), дерев’яна; м. Комарно, дорога на с. Клiцко;
  • Руїни маєтку Кароліни Лянцкоронської, м. Комарно (в парку);
  • Палац, смт. Великий Любінь;
  • Костел Св.Дороти (1600 р.), тепер Покровська церква, с. Тулиголове;
  • Палац з парком (кін. ХІХ ст.), с. Тулиголови.

 

Економічний потенціал

 

У структурі промислового виробництва району найбільшу питому вагу мають харчова та хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів. До найбільш успішних промислових підприємств району можна віднести:

 

ТОВ „Яблуневий Дар” (виробництво яблучного концентрату, сиропів на фруктовій основі);

 

ТОВ „Танк Транс” (міжнародні перевезення);

 

ТОВ „Озон” (виробництво будівельних виробів з бетону, будівельних машин і обладнання, бруківки дорожньої та тротуарної);

 

ПП „Інсталпласт ХВ” (виробництво та монтаж труб різного діаметру із поліпропілену, полівінілхлориду та поліетилену для водопостачання, водовідведення та газопостачання);

 

ТОВ „Ельпласт” (виробництво напірних поліетиленових труб та фасонних частин для будівництва та ремонту інженерних мереж систем газо-водопостачання; безнапірних двохстінних гофрованих труб із поліпропілену для мереж каналізації, дренажу і захисту кабелів зв’язку);

 

ТОВ „Керамбуд” (виробництво пустотілої керамічної цегли та пустотілих керамічних блоків);

 

Великолюбінський державний спиртзавод (виробництво етилового спирту із зброджувальних продуктів);

 

ТОВ „Абсолютний стандарт” (виробництво горілки та лікеро-горілчаних напоїв);

 

ВАТ „Комарнівський сирзавод” (виробництво твердих сирів);

 

ТОВ „Хінкелькогут” (виробництво високоякісної натуральної ковбасної оболонки);

 

ВАТ „Городоцька швейна фабрика” (пошиття суконь, блузок, спідниць, штанів, спецодягу, верхнього одягу);

 

ТОВ „Аверс” (виготовлення метало-пластикових конструкцій);

 

ТОВ „Юком” (виробництво металочерепиці, метало-пластикової покрівлі та аксесуарів до них);

 

ДП „Квімекс” (пошиття побутових матраців);

 

ТОВ „Писанка” (художня металообробка та виробництво кованих виробів);

 

ТОВ „Кооперація якості” (виробництво ялинкових прикрас);

 

ТОВ „Фабрика іграшок” (виробництво ялинкових прикрас);

 

ТОВ „Дорожні знаки” (виробництво дорожніх знаків);

 

КВТП „Хлібодар” (виробництво хлібобулочних та кондидерських виробів);

 

ТОВ „Декор-сервіс” (обробка деревини);

 

ВАТ „Городоцький механічний завод” (виробництво техніки для ремонту та утримання доріг, виробів для хлібопекарської промисловості; складська техніка, системи наземного обслуговування літаків, металоконструкції та ін.)

 

Оздоровлення та  відпочинок

На території Городоцького району у селищі міського типу  Любінь Великий знаходиться один з найстаріших курортів Європи. Його лікувальні сірководневі джерела описані особистим лікарем польського короля Стефана Баторія, краківським вченим Войцехом Очком у 1578р. в роботі “Cieplice”., Як стаціонарний  санаторій  функціонує з 1778р.

Санаторій “Любінь Великий ” обладнав і зареєстрував   у 1778р. австрійський підприємець і аристократ граф Яблонський. На цей час територія селища і курорту   була його власністю.

В 1786 р. Професор Куропатніцький (Kuropatnicki) в журналі „Geografiya” називає великолюбінські води найкращими в Європі.

З 1854 р. до 1939 р. – це курорт Європейського рівня і комфорту з 50 га. лісопарку, басейном, бальнеологічним відділом, фізіотерапією на березі річки Верещиці, рибними стави площею 600 га., автомобільним та залізничним сполученням, банком, поштою, ресторанами, барами та кафе. В цей час санаторій належить австрійському аристократу барону Бруніцькому.

В період після Другої світової війни санаторне лікування швидко розвивалось і на 1988р. було 575 стаціонарних ліжок і курсовий відділ.

В наш час санаторій вміщує 300 ліжкомісць, протягом року оздоровлюється в середньому 3,0 - 3,3 тис. чоловік. Крім цього на території ДП „Санаторій „Любінь Великий”  планується до 2012 року реконструкція спортивно-оздоровчого басейну, модернізація існуючих корпусів та збільшення ліжкомісць на 300 одиниць. Представляє даний проект, вартістю $4,0млн., ЗАТ „Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”. Важливими умовами для реалізації такого проекту є наявність водних ресурсів (р.Верещиця), виділена територія з ванною басейну, наявність необхідних комунікацій (електроенергія, газ, каналізація, дороги під’їзду, наявність постійного контингенту клієнтів від санаторію). Середньоспискова чисельність працюючих 246 чоловік.

Територія санаторно куротної зони у смт.Великий Любінь включена до Генерального плану розміщення об’єктів обслуговування гостей та учасників чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Згідно цього плану на території селища передбачається будівництво реабілітаційного комплексу на 300 осіб та готельного по 150 номерів трьохзіркового класу, а також спортивно-тренувальної бази футбольного клубу. На час проведення чемпіонату названі об’єкти використовуватимуться для обслуговування гостей та учасників заходу.

Спорудження реабілітаційного комплексу відбувається на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №716 від 12 травня 2007 року. Даний комплекс включає бальнеологічне відділення, яке на договірних умовах може використовуватися власником готельного комплексу у лікувально-оздоровчому процесі до та після чемпіонату Європи з футболу. Згідно попередніх розрахунків для будівництва цього комплексу необхідно залучити інвестиції в розмірі $21,0 млн.

Під будівництво готелів виділено земельні ділянки площею по 0,7 га в зоні, що безпосередньо прилягає до реабілітаційного комплексу та межує із зеленою зоною місцевого парку. Реалізація даного проекту передбачає залучення інвестицій в розмірі $48,0 млн. Земельні ділянки, що пропонуються для розміщення готелів, забезпечені центральною каналізацією, побутовим газом, електричною енергією,  Будівництво реабілітаційного комплексу та спортивно-тренувальної бази футбольного клубу Прем’єр ліги, в тому числі п’ятизіркового готелю згідно попередніх розрахунків потребує залучення коштів у розмірі $60,0 млн. Станом на сьогоднішній день земельна ділянка площею 6,0 га готується для продажу з аукціону.

 

Подібні курорти в Україні:

Черче –  Івано-Франківська обл.;

Немирів – Львівська обл.;

Шкло – Львівська обл.;

Синяк -  Закарпатська обл..

 

За межами України:

Сочі (Мацеста) -  Російська Федерація;

Карлові Вари – Чехія;

Баден-Баден – Німеччина.

 

Достатня кількість озер, ставків, лісів сприяє  риболовлі та мисливству, активному відпочинку. Завдяки цьому  на Городоччині ефективно  функціонують бази відпочинку „Чарівна долина”, „Сокіл”, „Сонячна галявина”, що в селі Родатичі біля Городка. У наявності є спальні корпуси, спортивні та ігрові майданчики, озера, медичний пункт та прилягаючий ландшафт лісового масиву Яворівського лісництва площею 1237 га.

 

Освіта, культура і спорт

 В районі достатньо розвинена мережа закладів освіти. У Вишнянському коледжі Львівського державного аграрного Університету навчається 889 студентів. Серед них 657 на стаціонарному та 232 — на заочному відділеннях. Щороку на чотирьох відділеннях (бухгалтерському, природничому, юридичному, заочному) здійснюється підготовка фахівців з спеціальностей бухгалтерський облік, організація виробництва, агрономія, ветеринарна медицина, правознавство.

 

В районі налічується:

-   54 заклади шкільної освіти,  в яких навчається 8423 учні;

-   15 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується 976 дітей;

- 3 позашкільні навчальні заклади, в яких функціонує 68 гуртків, які відвідує 931 дитина.

                                                                   

Мережа установ культури Городоцького району складається з 54 народних  домів,   бібліотек,  в тому числі 48 сільських, 3 дитячих музичних школи.  Городоччина славиться 15 творчими колективами, які мають звання „Народних”.

Мережа діючих бібліотек обслуговує 33,6 тис. жителів району, що складає 47% від загальної кількості населення району. 

Значним внеском у сфері культури було відкриття у 2008 році двох музеїв: Городоцького районного історико-краєзнавчого та районного меморіального музею підпільного штабу УПА  генерала Р.Шухевича у с.Грімно.

 На території району функціонують три музичні школи у яких навчається 596 дітей.

До послуг дітей та юнацтва в районі функціонує дві дитячо-юнацькі спортивні школи та дитячий шаховий клуб “Є2-Є4”. Спортом №1 в районі є футбол. Городоччина має славні футбольні традиції. В змаганнях приймають участь 24 сільські футбольні команди району, які виступають дорослим та юнацьким складами.